Гонартроз – причини, симптоми, діагностика та лікування

У цьому матеріалі ви дізнаєтесь про гонартроз — дегенеративне захворювання колінного суглоба. Ми розглянемо основні причини його виникнення, такі як вікові зміни, травми та надмірна вага, а також ознайомимо вас із типовими симптомами, методами діагностики (рентген, МРТ) та варіантами лікування — від медикаментозної терапії та фізіотерапії до хірургічних методів.

Що таке гонартроз?

Гонартроз — це деформуючий артроз колінного суглоба. Синоніми: деформуючий артроз колінного суглоба, деформуючий остеоартроз колінного суглоба. Супроводжується ураженням гіалінового хряща суглобових поверхонь великогомілкової та стегнової кісток, має хронічний прогресуючий перебіг. Клінічна симптоматика включає болі, що посилюються при рухах, обмеження рухів та синовіт (накопичення рідини) у суглобі. На пізніх стадіях порушується опора на ногу, спостерігається виражене обмеження рухів. Патологія діагностується на підставі анамнезу, скарг, даних фізикального огляду та рентгенографії суглоба. Лікування консервативне: медикаментозна терапія, фізіотерапія, ЛФК. При значному руйнуванні суглоба показане ендопротезування.

Загальні відомості

Гонартроз (від лат. articulatio genus — колінний суглоб) або деформуючий артроз колінного суглоба — прогресуюче дегенеративно-дистрофічне ураження внутрішньосуглобового хряща незапального характеру. Гонартроз — найпоширеніший артроз. Зазвичай вражає людей середнього та похилого віку, частіше страждають жінки. Після травми або постійних інтенсивних навантажень (наприклад, при професійних заняттях спортом) гонартроз може виникати у молодшому віці. Найважливішу роль у попередженні виникнення та розвитку гонартрозу відіграє профілактика.

Всупереч поширеній думці, причина розвитку хвороби криється не у відкладенні солей, а в порушенні живлення та зміні структури внутрішньосуглобового хряща. При гонартрозі в місцях прикріплення сухожиль і у зв’язковому апараті можуть зустрічатися осередки відкладення солей кальцію, проте вони вторинні й не є причиною болючих симптомів.

3 причини виникнення гонартрозу

Найчастіше неможливо виділити якусь одну причину розвитку патології. Як правило, виникнення гонартрозу обумовлене поєднанням кількох факторів, серед яких:

Причина №1. Травми

Приблизно 20–30% випадків гонартрозу пов’язані з попередніми травмами: переломами гомілки (особливо внутрішньосуглобовими), пошкодженням менісків, надривами або розривами зв’язок. Зазвичай гонартроз виникає через 3–5 років після травматичного ушкодження, хоча можливий і ранній розвиток хвороби — через 2–3 місяці після травми.

Причина №2. Фізичні навантаження

Нерідко маніфестація гонартрозу пов’язана з надмірними навантаженнями на суглоб. Вік після 40 років — період, коли багато людей розуміють, що для підтримки організму в хорошому стані потрібні регулярні фізичні навантаження. Починаючи займатися, вони не враховують вікові зміни та перевантажують суглоби, що веде до швидкого розвитку дегенеративно-дистрофічних змін та появи симптомів гонартрозу. Особливо небезпечні для колінних суглобів біг та інтенсивні швидкі присідання.

Причина №3. Зайва вага

При надмірній масі тіла навантаження на суглоби збільшується, частіше виникають як мікротравми, так і серйозні пошкодження (розриви менісків або надриви зв’язок). Особливо важко перебігає гонартроз у повних пацієнтів із вираженим варикозним розширенням вен.

Інші причини

Ризик появи гонартрозу також збільшується після перенесених артритів (псоріатичного артриту, реактивного артриту, ревматоїдного артриту, артриту при подагрі або хворобі Бехтерєва). Крім того, серед факторів ризику розвитку гонартрозу — генетично обумовлена слабкість зв’язкового апарату, порушення обміну речовин та порушення іннервації при деяких неврологічних захворюваннях, черепно-мозкових травмах і травмах хребта.

Патогенез

Колінний суглоб сформований суглобовими поверхнями двох кісток: стегнової та великогомілкової. По передній поверхні суглоба розташовується надколінок, який при рухах ковзає по заглибленню між виростками стегнової кістки. Малогомілкова кістка в утворенні колінного суглоба участі не бере. Її верхня частина розташована збоку і трохи нижче колінного суглоба та з’єднана з великогомілковою кісткою за допомогою малорухливого суглоба.

Суглобові поверхні великогомілкової та стегнової кісток, а також задня поверхня надколінка вкриті гладким, дуже міцним і пружним щільноеластичним гіаліновим хрящем товщиною 5–6 мм. Хрящ зменшує сили тертя при рухах і виконує амортизаційну функцію при ударних навантаженнях.

На першій стадії гонартрозу порушується кровообіг у дрібних внутрішньокісткових судинах, що живлять гіаліновий хрящ. Поверхня хряща стає сухою і поступово втрачає свою гладкість. На поверхні з’являються тріщини. Замість м’якого безперешкодного ковзання хрящі «чіпляються» один за одного. Через постійні мікротравми хрящова тканина стоншується і втрачає свої амортизаційні властивості.

На другій стадії гонартрозу виникають компенсаторні зміни кісткових структур. Суглобовий майданчик сплющується, пристосовуючись до навантажень, що збільшилися. Ущільнюється субхондральна зона (частина кістки, розташована відразу під хрящем). По краях суглобових поверхонь з’являються кісткові розростання — остеофіти, які на рентгенограмі нагадують шипи.

Синовіальна оболонка та капсула суглоба при гонартрозі також перероджуються, стають «зморщеними». Змінюється характер суглобової рідини — вона загусає, її в’язкість збільшується, що призводить до погіршення змащувальних та живильних властивостей. Через нестачу поживних речовин дегенерація хряща пришвидшується. Хрящ ще більше стоншується і на окремих ділянках зовсім зникає. Після зникнення хряща тертя між суглобовими поверхнями різко збільшується, дегенеративні зміни швидко прогресують.

На третій стадії гонартрозу кістки значно деформуються і ніби вдавлюються одна в одну, суттєво обмежуючи рухи у суглобі. Хрящова тканина практично відсутня.

Класифікація

З урахуванням патогенезу в травматології та ортопедії виділяють два види гонартрозу: первинний (ідіопатичний) та вторинний гонартроз. Первинний гонартроз виникає без попередніх травм у літніх пацієнтів і зазвичай буває двостороннім. Вторинний гонартроз розвивається на тлі патологічних змін (захворювань, порушень розвитку) чи травм колінного суглоба. Може виникнути у будь-якому віці, зазвичай односторонній.

З урахуванням вираженості патологічних змін розрізняють три стадії гонартрозу:

• Перша стадія — початкові прояви гонартрозу. Характерні періодичні тупі болі, зазвичай після значного навантаження на суглоб. Можлива невелика набряклість суглоба, що самостійно зникає. Деформація відсутня.
• Друга стадія — наростання симптоматики гонартрозу. Болі стають більш тривалими та інтенсивними. Часто з’являється хрускіт. Відзначається незначне чи помірне обмеження рухів та невелика деформація суглоба.
• Третя стадія — клінічні прояви гонартрозу сягають максимуму. Болі практично постійні, хода порушена. Відзначається виражене обмеження рухливості та помітна деформація суглоба.

Симптоми гонартрозу

Захворювання починається поступово, і симптоми наростають від ступеня до ступеня.

Гонартроз 1 ступеня

На першій стадії гонартрозу пацієнтів турбують незначні болі при рухах, особливо під час підйому і спуску сходами. Можливе відчуття скутості в суглобі та «стягування» у підколінній ділянці. Характерним симптомом гонартрозу є «стартовий біль» — болючі відчуття, які виникають під час перших кроків після підйому з положення сидячи. Коли пацієнт із гонартрозом «розходиться», біль зменшується або зникає, а після значного навантаження з’являється знову.

Зовні коліно не змінене. Іноді хворі на гонартроз відзначають невелику набряклість ураженої ділянки. В окремих випадках на першій стадії гонартрозу в суглобі накопичується рідина — розвивається синовіт, який характеризується збільшенням об’єму суглоба (він стає роздутим, кулястим), відчуттям тяжкості та обмеженням рухів.

Гонартроз 2 ступеня

На другій стадії гонартрозу біль стає більш інтенсивним, виникає навіть при невеликих навантаженнях і посилюється при інтенсивній або тривалій ходьбі. Як правило, болі локалізуються по передньовнутрішній поверхні суглоба. Після тривалого відпочинку болючі відчуття зазвичай зникають, а при рухах виникають знову.

У міру прогресування гонартрозу обсяг рухів у суглобі поступово зменшується, при спробі максимально зігнути ногу з’являється різкий біль. Можливий грубий хрускіт при рухах. Форма суглоба змінюється, він ніби розширюється. Синовіти з’являються частіше, ніж на першій стадії гонартрозу, характеризуються більш стійким перебігом та скупченням більшої кількості рідини.

Гонартроз 3 ступеня

На третій стадії гонартрозу болі стають практично постійними, турбують пацієнтів не лише під час ходьби, а й у спокої. Вечорами хворі довго намагаються знайти зручне положення, щоб заснути. Нерідко біль з’являється навіть у нічний час.

Згинання у суглобі значно обмежене. У деяких випадках обмежується не тільки згинання, а й розгинання, через що пацієнт із гонартрозом не може повністю випрямити ногу. Суглоб збільшений в об’ємі, деформований. У частини пацієнтів виникає вальгусна або варусна деформація — ноги стають Х-подібними або О-подібними. Через обмеження рухів та деформацію ніг хода стає нестійкою, перевальною. У важких випадках хворі на гонартроз можуть пересуватися тільки з опорою на тростину або милиці.

Рентгенографія колінного суглоба. Деформуючий гонартроз. Звуження суглобової щілини (червона стрілка), остеофіти (синя стрілка), остеосклероз суглобових поверхонь (зелена стрілка).

Діагностика

Діагноз «гонартроз» виставляється на підставі скарг пацієнта, даних об’єктивного огляду та рентгенологічного дослідження. При огляді пацієнта з першою стадією гонартрозу зовнішніх змін зазвичай виявити не вдається. На другій та третій стадіях гонартрозу виявляється огрублення контурів кісток, деформація суглоба, обмеження рухів та викривлення осі кінцівки. При зрушенні надколінка в поперечному напрямку чути хрускіт. При пальпації виявляється болюча ділянка досередини від надколінка, на рівні суглобової щілини, а також над нею і під нею.

При синовіті суглоб збільшується в об’ємі, його контури стають згладженими. Виявляється вибухання по передньобічних поверхнях суглоба і над надколінком. При пальпації визначається флюктуація.

Рентгенографія колінного суглоба — класична методика, що дозволяє уточнити діагноз, встановити вираженість патологічних змін при гонартрозі та спостерігати за динамікою процесу, роблячи повторні знімки через деякий час. Через свою доступність і низьку вартість вона досі залишається основним методом при постановці діагнозу «гонартроз». Крім того, цей спосіб дослідження дозволяє виключити інші патологічні процеси (наприклад, пухлини) у великогомілковій та стегновій кістках.

На початковій стадії гонартрозу зміни на рентгенограмах можуть бути відсутніми. Надалі визначається звуження суглобової щілини та ущільнення субхондральної зони. Суглобові кінці стегнової і особливо великогомілкової кісток розширюються, краї виростків стають загостреними.

При вивченні рентгенограми слід враховувати, що більш чи менш виражені зміни, характерні для гонартрозу, спостерігаються у більшості людей похилого віку і не завжди супроводжуються патологічними симптомами. Діагноз гонартрозу виставляється лише при поєднанні рентгенологічних та клінічних ознак захворювання.

Нині поряд із традиційною рентгенографією для діагностики гонартрозу використовуються такі сучасні методики, як комп’ютерна томографія колінного суглоба, що дозволяє детально вивчити патологічні зміни кісткових структур, та МРТ колінного суглоба, що застосовується для виявлення змін у м’яких тканинах.

Види лікування гонартрозу

1. Консервативні заходи

Лікуванням займаються травматологи-ортопеди. Терапію гонартрозу слід розпочинати у максимально ранні терміни. У період загострення пацієнту з гонартрозом рекомендують спокій для максимального розвантаження суглоба. Хворому призначають лікувальну гімнастику, масаж, фізіотерапію (УВЧ, електрофорез з новокаїном, фонофорез з гідрокортизоном, діадинамічні струми, магніто- і лазеротерапію) та грязелікування.

Медикаментозна терапія при гонартрозі включає хондропротектори (препарати, що покращують обмінні процеси в суглобі) і препарати, що заміщають синовіальну рідину. В окремих випадках при гонартрозі показане внутрішньосуглобове введення стероїдних гормонів. Надалі хворого можуть направити на санаторно-курортне лікування.

Пацієнту з гонартрозом можуть порадити ходити з тростиною для розвантаження суглоба. Іноді використовують спеціальні ортези чи індивідуальні устілки. Для уповільнення дегенеративних процесів у суглобі при гонартрозі дуже важливо дотримуватися певних правил: займатися фізкультурою, уникаючи зайвих навантажень на суглоб, вибирати зручне взуття, стежити за вагою, правильно організувати режим дня (чергування навантаження та відпочинку, виконання спеціальних вправ). Розвантажити коліно і зміцнити м’язи, що його стабілізують, допомагає кінезіотерапія — на цьому побудоване лікування гонартрозу в Києві у центрі «Сила Руху».

2. Хірургічне лікування

При виражених деструктивних змінах (на третій стадії гонартрозу) консервативне лікування є малоефективним. При вираженому больовому синдромі, порушенні функції суглоба та обмеженні працездатності, особливо якщо на гонартроз страждає пацієнт молодого або середнього віку, вдаються до хірургічної операції (ендопротезування колінного суглоба). Надалі проводяться реабілітаційні заходи. Період повного відновлення після операції із заміни суглоба при гонартрозі триває від 3 місяців до півроку. Результат втручання значною мірою залежить від стану м’язів навколо коліна: що міцніші вони до операції, то швидше відновлення — саме для цього проводиться підготовка до ендопротезування.

На тлі гонартрозу в підколінній ямці нерідко утворюється кіста Бейкера — про її симптоми і лікування без операції читайте в окремій статті.

Часті запитання

Чи можна вилікувати гонартроз 2 ступеня без операції?

Так, на 2 ступені операція зазвичай не потрібна: зміцнення м’язів, розвантаження суглоба та фізіотерапія знімають біль і зупиняють прогресування. Зруйнований хрящ повністю не відновлюється, але функцію коліна можна суттєво покращити.

Чи можна ходити і займатися спортом при гонартрозі?

Так, помірна ходьба та вправи без ударного навантаження (плавання, велотренажер, лікувальна гімнастика) корисні для суглоба. Уникайте бігу по твердій поверхні, стрибків і глибоких присідань з вагою.

Що буде, якщо не лікувати гонартроз?

Хрящ руйнуватиметься далі: біль стане постійним, суглоб деформується, рухи обмежаться аж до потреби в ендопротезуванні. Що раніше розпочати лікування, то більше шансів обійтися без операції.

Чи допомагають уколи в суглоб при гонартрозі?

Ін’єкції дають тимчасове полегшення — знімають запалення і біль на кілька тижнів чи місяців. Без зміцнення м’язів, які розвантажують коліно, ефект короткий, тому уколи поєднують із лікувальними вправами.