Міжхребцеві грижі

Міжхребцева грижа — це захворювання, при якому фрагменти міжхребцевого диска випадають у хребетний канал.
У здоровому стані міжхребцевий диск має губчасту форму та локалізується у суглобах між хребцями, утворюючи так званий міст. Він складається з центру (пульпозне ядро) та зовнішнього волокнистого шару (фіброзне ядро).

При патологічних змінах тканини атрофуються, зв’язки слабшають, а ядро диска змінює своє розташування. Через втрату амортизуючих властивостей фіброзне кільце розривається, ядро видавлюється та тисне на спинний мозок. Патологія діагностується у віці 40-50 років, але поодинокі симптоми можуть виникати і в молодому віці. Переважно виникає в області попереку через велике навантаження.

Причини виникнення грижі хребта

Надмірні фізичні та осьові навантаження;
Недостатня фізична активність, адже дефіцит руху викликає погане кровопостачання структур міжхребцевого диска;
Травми спини;
Зайва вага тіла;
Остеохондроз (диски старіють і втрачають еластичність).

Причини та фактори ризику

Міжхребцева грижа виникає у наступних випадках:
1. Травми хребетного стовпа – у тому числі, падіння з висоти, наслідки ДТП, травми на виробництві та у побуті, механічні пошкодження.
2. Процес старіння. У цьому випадку спостерігається різке потовщення дорсальної частини фіброзного кільця (спочатку з’являється протрузія диска).
3. Запущена форма остеохондрозу, як результат зміни структури хрящових і м’язових тканин, подальшої втрати їх регенеративних функцій.
Розвитку захворювання сприяють такі фактори ризику: зайва вага, інтенсивні фізичні навантаження, різкі рухи, фактор спадковості, гормональний збій, інші шкідливі звички. Міжхребцева грижа може з’явитися через аутоімунні захворювання, слабкий м’язовий апарат, порушення постави (наприклад, кіфоз, сколіоз тощо).

Ознаки міжхребцевої грижі

На перших етапах захворювання проходить у латентній (прихованій) формі. Клінічна картина переважно має «спонтанний» характер, залежить від місця локалізації та розміру грижі. Надалі симптоми посилюються, виникає больовий синдром, а також:

простріли тіла під час руху (віддають у груди, стегна, сідниці);
оніміння, поколювання верхніх та нижніх кінцівок;
порушення чутливості пальців;
слабкість у м’язах, мігрень, запаморочення;
проблеми з шлунково-кишковим трактом;
порушення функцій органів (наприклад, сечостатевої системи).

Ускладненням міжхребцевої грижі є пошкодження нервових закінчень. Обмеження рухливості може призвести до парезу стоп, а також паралічу.

Стадії розвитку міжхребцевої грижі

Виділяють три стадії розвитку міжхребцевої грижі.

Перша стадія. Тканини зміщуються в середину диска, пластина виходить назовні. Людина відчуває невеликий дискомфорт та втому під час навантажень.

Друга стадія. У хребетному стовпі з’являються протрузії, пролапси. Тканина змінює форму, диск зміщується, а хребет втрачає свою стійкість.

Третя стадія. Найчастіше діагностується у літньому віці. Помітно ущільнення тканини, вона покривається кальцієм і захворювання вже не піддається лікуванню.

За місцем локалізації міжхребцеві грижі можуть виникати в шийному, грудному та поперековому відділах. За способом розвитку вони бувають кісткові, пульпозні та хрящові. За розміром їх прийнято класифікувати на протрузію (до 3 мм), пролапс (до 6 мм) та екструзію (до 15 мм). Якщо не вживати заходів лікування, міжхребцева грижа призводить до загострення, а також до ускладнень: розвивається корінцевий синдром, дискогенна мієлопатія, синдром хребетної артерії та інше.

Як діагностувати захворювання

Діагностика міжхребцевої грижі включає:

Рентген хребта – аналіз наявності патологічних змін.
КТ та МРТ – оцінка стану м’яких тканин, визначення факту наявності грижі, її розмірів, ступеня звуження хребетного каналу. У разі неможливості виконати МРТ лікар призначає мієлографію з використанням контрастної речовини.
УЗДГ – можливість встановлення порушень у кровотоку, прохідність судин (якщо мова йдеться про грижу у шийному відділі).
Консультація профільних лікарів: терапевт, ортопед, невролог.

Лікування міжхребцевої грижі у центрі Сила Руху

Фахівці кінезіоцентру Сила Руху допоможуть усунути проблему на стадії, коли це можна зробити без оперативного втручання, у період ремісії.

Кінезіотерапія – це комплекс вправ на декомпресійних тренажерах, який спрямований на відновлення опорно-рухової функції, зміцнення м’язового корсету, покращення живлення м’язів та кісткової тканини пацієнта.

Ми готові запропонувати такі переваги:

зацікавленість та індивідуальний підхід до вирішення проблеми;
унікальні протоколи лікування, що довели свою ефективність;
передове обладнання для занять кінезіотерапією;
високий сервіс, який відповідає європейським стандартам.

Відгуки наших пацієнтів підтверджують, що кінезіотерапія дає відмінні результати: відновлює рухливість тіла, покращує процес кровообігу, усуває неврологічні ускладнення, реанімує чутливість рук та ніг, знижує необхідність прийому ліків.

Звертайтеся – ми зробимо все можливе, аби допомогти вам!