Латеральний та медіальний епіконділіт

Латеральний епіконділіт лікування

Латеральний та медіальний епіконділіт – це схожі захворювання, які вражають верхні кінцівки людини. Обидва діагнози пов’язані з фізичною активністю, професійними заняттями спортом, викликають больовий синдром і порушення функцій організму. Діагностуються у 6-8% людей в Україні, переважно – це пацієнти віком від 40 років.

Як працює ліктьовий суглоб

Ліктьовий суглоб складається з трьох кісток – плечової, променевої та безпосередньо ліктьової, і оточений суглобовою капсулою. Він дозволяє здійснювати рухи:

  • тримати предмети;
  • піднімає важкі речі;
  • вільно рухати руками.

При регулярних навантаженнях і без належного догляду сухожилля можуть травмуватись і не відновлюватись. Мікротріщини, які з’являються, згодом розповсюджуються на передпліччя, а також на м’язи зовнішньої частини ліктя. Починається гострий запальний процес – латеральний та медіальний епіконділіт.

Латеральний та медіальний епіконділіт: в чому різниця

Епікондиліт може приймати одну з двох форм – латеральну та медіальну, залежно від місця запалення. Розглянемо різницю між цими визначеннями.

Латеральний епіконділіт

Латеральний епіконділіт (лікоть тенісиста) характеризується запаленням на зовнішній поверхні ліктя – це зона надвиростка. Спостерігається дегенерація тієї області, де кріпиться сухожилля. До захворювання схильні люди, які часто згинають руку в місці променево-зап’ясткового суглобу. Клінічна картина латерального епіконділіту – біль у лікті, що локалізується на його зовнішній частині. Вона посилюється під час рухів, коли м’язи стають активними – наприклад, під час розвороту тіла, дій зі стисканням м’язів.

При латеральному епіконділіті людина втрачає можливість утримувати у руках предмети, спостерігається оніміння пальців верхніх кінцівок. У спокої біль зменшується. Однак за відсутності лікування є ймовірність розвитку повної атрофії м’язів.

Медіальний епіконділіт

На відміну від латеральної форми, медіальний епіконділіт (лікоть гольфіста) супроводжується запальним процесом з локалізацією на внутрішній стороні суглоба. Зустрічається у 8-10 разів рідше, ніж перший варіант.

У цьому випадку больовий синдром з’являється за умови згинання кисті з опорою. Він посилюється під час рухів, коли людина згинає передпліччя, стискає руки, піднімає важкі предмети. За умови розвитку захворювання біль стає сильніше, інтенсивніше та турбує у стані спокою. Погіршується рівень м’язової витривалості, пальці починають погано згинатися, кисть швидко втомлюється. Є ознаки набряку та почервоніння тканин довкола ураженої області. Виникає відчуття слабкості, обмеження у рухах.

Латеральний та медіальний епіконділіт: групи ризику

Латеральний та медіальний епіконділіт – це професійні захворювання.

Основною причиною їх розвитку є постійне навантаження на сухожилля в області, де знаходяться м’язи плечової кістки, у тому числі:

  • виконання рухів зі згинанням та розгинанням ліктьового суглоба – актуально у професійному спорті (теніс, гольф, плавання, бадмінтон, бейсбол, бокс);
  • неправильна техніка виконання спортивних вправ;
  • мінімальний розігрів м’язів перед фізичною активністю;
  • порушення кровообігу внаслідок процесу стискання тканин;
  • ознаки системних захворювань тканин (остеопороз, остеохондроз);
  • постійна робота за комп’ютером, вікові зміни в організмі.

Латеральний та медіальний епіконділіт включає групи ризику, до яких, крім спортсменів, належать такі професії, як будівельник, ремонтник, тесляр, столяр, маляр, масажист, піаніст, швачка, офісний співробітник тощо.

Діагностика та лікування латерального та медіального епіконділіту

Латеральний та медіальний епіконділіт не передбачає зовнішньої зміни верхніх кінцівок, тому діагностика повинна проводитись під контролем лікаря. Лікар збирає анамнез та проводить огляд шляхом виконання тестів на розгинання. Якщо є тиск на кисть у зігнутому стані та пацієнт відчуває біль, має сенс зробити рентген, КТ або МРТ.

При латеральному та медіальному епіконділіті призначаються препарати з протизапальною дією. Локально використовуються мазі та гелі. Хороший ефект дає фізіотерапія. Захистити ліктьовий суглоб від травм спортсменам допоможе тейпування.

Щоб полегшити стан у домашніх умовах, одягається бандаж – лікоть фіксується в одному положенні, завдяки чому відбувається зниження навантаження на м’язи та сухожилля. У поодиноких випадках, коли латеральний та медіальний епіконділіт приймає запущену форму, проводиться хірургічне лікування.

Лікування латерального та медіального епіконділіту в центрі Сила Руху

Якщо вам поставили діагноз латеральний та медіальний епіконділіт, кінезіоцентр Сила Руху допоможе повернути свободу рухів та позбутися неприємних симптомів з упором на сучасні методи фізіотерапії. Чому кінезіоцентр Сила Руху?

  • терапія проводиться у межах клінічних рекомендацій;
  • ми зібрали команду професійних реабілітологів;
  • є можливість скласти комплексний прогноз лікування;
  • центр оснащений сучасним обладнанням для роботи;
  • ми гарантуємо найвищий результат за доступною ціною.

Ми лікуємо латеральний та медіальний епіконділіт консервативним шляхом за допомогою кінезіотерапії. Кінезіотерапія заснована на виконанні силових вправ для окремої групи м’язів самостійно або за допомогою спеціального обладнання. Наприкінці лікування у людини проходить біль та м’язові спазми, відновлюється структура зв’язок та сухожиль, покращується кровообіг, відбувається стимуляція репаративних процесів. Все це сприятливо позначається на психоемоційному стані.