Люмбалгія лікування

Люмбалгією називають первинне захворювання, для якого характерний больовий синдром різного ступеня локалізації в ділянці попереку.

Зазвичай проявляється через пошкодження структури волокон м’язів і хрящів міжхребцевого диска. Якщо неприємні відчуття не проходять протягом 2-3 місяців, варто говорити про хронічну стадію патології, що згодом призводить до втрати працездатності. У 85% випадках люмбалгія розвивається у людей віком 45-55 років.

Причини виникнення люмбалгії

Захворювання класифікують на три групи, в залежності від причини появи:

  1. Вертеброгенна люмбалгія на сьогодні є найбільш поширеним варіантом. Розвивається внаслідок хронічної форми остеохондрозу.
  2. Дискогенна люмбалгія може стати наслідком порушень у структурі міжхребцевих дисків. Цій формі передує поява протрузії чи грижі.
  3. М’язово-тонічна люмбалгія характеризується сильним больовим синдромом. Виникає на фоні постійної напруги м’язів у відділі попереку.

Ймовірними причинами розвитку люмбалгії вважаються такі діагнози, як грижа міжхребцевого диска (з розривом фіброзного кільця), здавлювання нервових корінців диска, стеноз каналу, синдром кінського хвоста, спондильоз, фіброміалгія, захворювання хребта неінфекційного характеру.

Також до цього списку можна віднести новоутворення (доброякісні та злоякісні), захворювання нирок, статевої системи, сечостатевої системи тощо. Фактори ризику: неправильний режим дня, постава (постійний тиск на хребет), шкідливі звички та інші порушення в організмі, що приходять з віком.

Клінічна картина люмбалгії

Характер болю при люмбалгії наступний:

  • неприємні відчуття локалізуються у нервах;
  • зазвичай – це нерви у верхніх чи нижніх кінцівках;
  • у пацієнта спостерігаються судоми в області м’язів;
  • біль посилюється при навантаженні, під час кашлю, чхання;
  • виникають проблеми зі згинанням та розгинанням.

Больовий синдром може з’являтися та пропадати у різний час доби. Він посилюється під час ходьби, занять спортом, фізичної активності, якщо людина тривалий час перебуває у незручному становищі. Їй складно зробити повороти чи нахили тіла, обмежується амплітуда рухів. У горизонтальному положенні біль стихає через зниження тиску на міжхребцеві диски. Найбільш комфортною позою для пацієнта з люмбалгією вважається поза лежачи, на боці зі зігнутими під себе ногами. Додатково спостерігається втрата рефлексів та чутливості в ділянці, яка була уражена. Проблеми з кровообігом провокують відчуття холоду у верхніх та нижніх кінцівках.

Які ускладнення дає люмбалгія

Люмбалгія здатна призвести до ряду ускладнень, зокрема:

  • дегенеративні зміни у структурі хребта, які з часом призводять до утворення гриж, протрузій та інших проблем;
  • запалення, які стають причиною стенозу каналу, впливає на ступінь його рухливості та можуть провокувати інвалідність;
  • порушення роботи судин, що знаходяться у спинному мозку.

Консультація лікаря покращує прогноз пацієнта у майбутньому.

Гостра та хронічна форма захворювання

Люмбалгія може набувати гострої чи хронічної форми.

При гострій формі захворювання у пацієнта спостерігаються напади сильного різкого болю в ділянці хребта, де локалізується запальний процес. Людині складно виконувати елементарні дії. Вона може розслабитися лише тоді, коли перебуває на рівній поверхні, у стані спокою. Переважно гостра стадія піддається лікуванню та проходить за 3-5 днів.

Хронічна стадія триває більший проміжок часу. Для неї характерні більш болючі відчуття, що часто повторюються, тяжкість та оніміння в попереку. Будь-яке фізичне навантаження провокує стомлюваність, скутість рухів, почуття дискомфорту. 

Способи діагностики люмбалгії

Щоб почати терапію, лікар повинен провести діагностику. На першому етапі здійснюється огляд пацієнта, збір анамнезу, аналіз клінічної картини. Далі призначаються лабораторні, інструментальні та апаратні методи дослідження:

  • рентген – оцінка змін у кістковій тканині та характер наслідків;
  • КТ – аналіз утворень (наприклад, грижі, стенозу каналу);
  • МРТ – діагностика процесів дегенеративного чи дистрофічного характеру, факту зміни структури м’язів та інших структур в організмі;
  • електроміографія – оцінка рівня функціональності периферичних нервів;
  • сцинтиграфія – факт виявлення патологічних ділянок;
  • УЗД – можливість виключити патології з локалізацією у малому тазі;
  • лабораторні дослідження – загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі тощо.

Що можна і не можна робити за люмбалгії

Що можна робити?

  • обмежити рух, тимчасово виключити фізичні навантаження;
  • приймати препарати, які мають протизапальний ефект;
  • зафіксувати поперек за допомогою спеціального корсета, хустки, бандажу;
  • у коротший термін звернутися до профільного лікаря за консультацією.

Що не можна робити?

  • прогрівати спину – приймати ванну, душ, лазню, сауну;
  • намагатися прийняти колишній стан тіла чи робити різкі рухи;
  • масаж (протипоказаний при гострій стадії захворювання);
  • прикладати лід (холод) на місце, що було пошкоджене.

Лікування люмбалгії в кінезіоцентрі Сила руху

Лікування люмбалгії проводиться консервативним та хірургічним методами.

Призначається в індивідуальному порядку та залежить від стадії хвороби, тяжкості її перебігу, місця локалізації, причин виникнення та особливостей організму пацієнта – його статі, віку, наявності супутніх патологій. Кінезіоцентр Сила Руху пропонує не терпіти біль та скористатися інноваційним методом лікування люмбалгії.

Кінезіотерапія дозволяє відновити організм за допомогою спеціальних фізичних вправ.

Вони розроблені для різних груп м’язів та спрямовані на зміцнення спини, відновлення хребетного стовпа, створення м’язового корсета. В результаті у пацієнта покращується стан, проходить біль та спазми, нормалізується кровообіг, прискорюються всі обмінні процеси в організмі. Якщо у вас залишилися питання або ви хочете записатися на консультацію, звертайтесь до нас!